знадобилося, щоб мене рекомендував алексеевцам один місцевий полковник Вейтман, що складається на чолі однієї з дуже серйозних організацій, нібито начальник місцевого штабу. Мені було обіцяне побачення з ним, призначений година, але в останній момент пішов відмову: у Вейтмана була інструкція від В. Ив., відповідно до якої він не міг робити подібні сприяння, так мені було пояснено; до речі, коли мого товариша хотів И. А. прибудувати до Вейтману, те товаришеві дали тільки зрозуміти, що йому не довіряють. Чому - невідомо. Мені випадково вдалося зустрітися з одним з вейтманцев і почути про досить малу довіру до И. А. і Вик. Іванов.
____________________

відправив мене в розпорядження Йосипа Олександровича. Марне я заїкався про роботу в організації. Мені говорили, що мене беруть для інших цілей, що там і без того багато людей, але жодного зі членів її я не видал. Мені вдалося ввійти в зносини з місцевою організацією Попова, командира полку, і перше, що я почув: "Бережіться Винокурова". Далі я із про И. А. і Вик. Ив. На жаль, рада - ми їм не довіряємо. Сам Іосип З, коли я йому натякнув, сказав: "Так, я це знаю, адже коли В. Ив. був тут комісаром, то він багато їм насолив, його ім'я тут одіозно" і т.д. Отут майже налагодило підпорядкування алексеевцев, але отут перешкодив який те цивільний, втім, це байдуже, у будь-який момент поповцы будуть у нас.
____________________

Негайно а й моєму в Алатырь (на Страсний) нас зустрів місцевий начальник бойової дружини П. С. Р. з Йосип. Олександр. Він передав, що з Москви везуть 23 милл., і у Віктора Івановича негайно дозрів план про узяття їх. Я й ще одного минулого негайно відправлені назад, для розвідки, причому мені було сказано: ні ползвука в Москві, особливо в організації, інакше в нас вирвуть шматок з під носа. Лише в крайньому випадку звертайтеся туди. Звичайно, ми з ними поділимося й т.д.. У перший раз я услыхал, що хто те буде "виривати в кого те" і не давати, і тут я в перший раз згадав ваші слова. Завдяки моєму компаньйонові не тільки в організації, але, імовірно, половина Москви знала про цілях нашого приїзду, але це неважливо.
____________________

" і високошановний Борис Олексійович!
Минає третій місяць від дня нашого побачення в Марії Володимирівни, але в мене ще дотепер коштують у вухах ваші слова: "Довіра насамперед . Я відправляю вас у Казань не в посилання, а на роботу в місцевому штабі. Не бійтеся, що ви зустрінетеся із с. р. і вам доведеться працювати разом з ними, - помнете одне, що ми повинні довіряти один одному, це насамперед . Ми посилаємо вас і з метою підглядання або контролю, але будемо ради мати звісточки від вас". І от тому те я звертаюся вже в четвертий раз до вас, і тільки до вас одним.
Ви одні прочитайте раніше цей лист, запитаєте про лист у Миколи Сергійовича, запитаєте подавця цього й лише потім робіть його надбанням усіх.
Почну здалеку. Ви говорили про довіру - ви! - за цей час для мене стало майже ясним, що місцевим людям - Йосипу Олександровичу й Калініну - довіряти всього не можна.
____________________

Залишається питання про те, що може й повинен зробити й полегшення роботи в демократичних шарах як у себе, так й у селі. Йому доведеться зайнятися:
1) вивченням міста й повіту, їхньою географією,
2) вивченням складу партійної групи міста й повіту,
3) вивченням результатів виборчих кампаній й, нарешті,
4) зробити певну підготовчу роботу, причому головна увага в цієї останній повинне бути спрямоване на створення технічного апарата, придатного для пропаганди ідей партії й без якого ця пропаганда неможлива в демократичних верствах населення. Цей технічний апарат повинен складатися з кадру особливих лекторів, пропагандистів й організаторів. Нарешті, що також дуже важливо, необхідно зробити облік культурних сил на місцях. Зібрати й об'єднати уламки культури, на стражеві якої партія завжди стояла. Треба зібрати залишки міських і земських самокерувань й інших громадських організацій і з'ясувати їхня життєдіяльність і працездатність для майбутнього".
____________________